Привіт, друзі! Сьогодні я розповім про позапланової модифікації своєї бас-гітари. Позапланова вона тому, що на ній лопнув рідний верхній поріжок. При чому лопнув в такому місці, що 4я струна початку буквально вивалюватися з грифа.

Зрозуміло, я спочатку поставив на врем’янку пластиковий поріжок, куплений в єдиному місцевому музичному магазині за 50 рублів. Однак, це не інакше як тимчасове рішення. В якості постійного я замовив латунний.

По-перше, мене влаштувала ціна, бо я розумію, що за 2-3$ я навряд чи отримаю латунь. Швидше за все це буде забарвлене залізо, яке виявиться ще гірше пластику.

По-друге, за розмірами (якщо вірити картці товару) він виявився абсолютно ідентичний нині зламаного. У картці заявлено, що довжина становить 42 мм, а товщина — 6мм. За фактом ці цифри не сильно відхилилися від реальності.

Невідповідність цілком в межах допуску, тобто поріжок відмінно встав на місце — там і був.

Висота поріжка теж збіглася, тобто струни знаходяться над грифом рівно на тій же висоті, що і були, тобто мені не треба «знизу» його підпилювати, щоб струни стали нижче. І щось підкладати теж не треба.

Рідний поріжок не зберігся, а от пластиковий поки ще живий. Як бачите, розміри буквально один в один.

Навіть ось цей невеликий нахил на латунному поріжку точно такий же.

До речі, цей нахил в даному випадку вкрай необхідний, оскільки головка грифа трохи загнута тому.

Єдине, що кидається в очі (і то не сильно) — трохи інше розташування струн. На латунному поріжку 1 і 4 струни зрушені трохи ближче до країв грифа, а на пластиковому — трохи ближче до центру.

У зв’язку з цим виникає питання — а що, власне, принципово змінилося?

Перед тим, як відповісти на дане питання, невеликий відступ. Найвідповідальніше в грі на бас-гітарі — це глушіння струн. Якщо смикнути будь-яку струну, то вібрація піде від неї по всій гітарі. Вібрація настільки потужна, що разом з цією струною починають звучати і всі інші. Після заміни поріжка даний ефект став ще яскравіше виражений. Це плюс, т. к. покращився резонанс між струнами і грифом. Проте, цей плюс є і недоліком, оскільки стало трішки важче глушити струни (але все одно справляюся).

Що стосується розташування струн (трохи вище я говорив, що розташування струн на поріжку трішки відрізняється) — ось тут для мене абсолютно нічого не змінилося. По-перше, тому що відстань між струнами все одно залишилося достатньо великою (близько 9 мм), там уже 0,5-1 мм з моєю технікою гри і глушіння особливої ролі не відчувається. Тепер конкретика.

Одним пальцем я притискаю одну струну і глушу сусідню. Виглядає це приблизно ось так.

В даному випадку 4 струна затиснута, а 3я — заглушена. А решта 2 струни я глушу, як правило, мізинцем або безіменним пальцем. І виглядає це приблизно ось так.

Тобто вказівним пальцем я потрапляю на потрібні струни в будь-якому випадку (при чому і для затиснення, і для глушіння), а довжини мізинця вистачає навіть для того, щоб разом заглушити 3 струни.

Природно, перед установкою я перевірив поріжок магнітом — не магнитися, тобто це дійсно латунь.

Мудрість: Безвихідних положень не буває — бувають положення, вихід з яких нам не подобається.

Анонс: Ось я і до електроніки електрогітари добрався :). Обов’язково буде огляд на ось цей звукознімач.